Похідні соціальні функції

Як було відзначено, сутнісні функції конкретизуються у великій кількості похідних, обумовлених конкретними соціально-політичними та економічними умовами, поточними завданнями, які ставляться суспільством перед бібліотеками. Перелік похідних соціальних функцій бібліотек точно не визначений. Найбільш часто серед них фахівці називають функції: на допомогу освіті, самоосвіті, вихованню, розвитку науки та виробництва, виховну, гедоністичних, ідеологічну, культурно-освітню, компенсаторну, лікувальну, науково-виробничу, освітню, педагогічну, пізнавальну, освітню, рекреаційну, навчальну.

Виходячи з основних напрямів діяльності сучасних бібліотек, в процесі реалізації сутнісних функцій, на нашу думку, можна виділити такі основні похідні соціальні функції: сприяння освіті та вихованню, інформаційного забезпечення науково-виробничої діяльності, соціокультурну. Кожна з них може виступати в якості домінуючої в порівнянні з іншими в конкретній бібліотеці.
Найбільш вивченою є група функцій, які умовно можна назвати педагогічними. Серед них найбільш часто згадують освітню, виховну, навчальну, освітню, на допомогу освіті і самоосвіті та ін Дані функції формувалися протягом багатьох століть. На початку свого існування бібліотеки часто створювалися й розвивалися в органічній єдності з навчальними закладами. Як зазначає Ю.М. Столяров, "в стародавньому Іраку, Ірані (XI ст.) Існували так звані" приєднані бібліотеки "(приєднані - до шкіл (медресе), мечетей, мавзолеїв, лікарням), де зберігання книг поєднувалося з викладанням, навчанням". В епоху раннього Середньовіччя бібліотеки діяли в основному при монастирях і соборах, збирали богословську літературу і серед інших категорій обслуговували також і учнів духовних шкіл. В епоху Відродження (XV-XVI ст.) Монастирські школи поступово витісняються світськими.

Зростання їх числа, а також розширення програми викладання сприяли посиленню освітньої функції бібліотек. У XVII-XVIII вв. отримують розвиток університетські бібліотеки, які стають осередками культури. У XIX в. значно розширилося поліграфічне виробництво книг, що сприяло активному розвитку навчальних закладів різних типів і створення при них бібліотек, основним завданням яких було сприяння навчанню.

З перших років радянської влади бібліотеки стали розглядатися як позашкільні освітні установи і були передані у відання Народного комісаріату освіти. Основними завданнями бібліотек того періоду були ліквідація неписьменності і позашкільне виховання трудящих. Беручи участь в кампанії по ліквідації неписьменності, бібліотеки виступали не тільки як пасивних участніковданного процесу, комплектуючи фонди відповідними виданнями та поширюючи їх серед учнів, а й організовували гуртки з ліквідації неписьменності, за рахунок своїх ресурсів забезпечували весь процес навчання. Після ліквідації неписьменності в країні освітня функція бібліотек поступово почала зводитися до забезпечення освітнього процесу в школах та інших навчальних закладах необхідними матеріалами. У даній якості вона і закріпилася за їх бібліотеками. Для реалізації цієї функції вони формують багатопримірникової фонди навчальних видань, а також інших матеріалів, необхідних для здійснення освітнього процесу.
В якості безпосередніх організаторів цього процесу бібліотеки виступають зараз дуже рідко. Переважно це виявляється в-діяльності різних гуртків з вивчення іноземної мови, крою та шиття і т.п.
Напрямок діяльності, пов'язане з самоосвітою, отримало подальший розвиток в масових бібліотеках і полягає зараз у наданні користувачам документів, які сприяють подальшому розвитку їх загальноосвітніх і професійних знань.
Дане прояв освітньої функції бібліотек в чому стикається з діяльністю по організації дозвілля, яка спрямована на сприяння розвитку індивідуальних схильностей користувачів, не пов'язаних з їх професією (вивчення іноземних мов, технічне моделювання та конструювання, кулінарія, крій та шиття, садівництво, городництво і т. д.).
Виховна функція бібліотек з перших років радянської влади в першу чергу представляла собою виховання трудящих у дусі відданості марксистсько-ленінським ідеям, і в цьому вона була близька ідеологічної функції. Дане положення залишалося практично без змін до кінця 1980-х років. Поряд з ідеологічним вихованням дорослих реалізація цієї функції була пов'язана з впливом на різні категорії учнів у процесі навчання. Саме в цьому сенсі ця функція притаманна бібліотекам сучасних навчальних закладів і публічним бібліотекам, які беруть участь у навчально-виховному процесі. Виховна функція реалізується за рахунок формування фонду необхідних документів та надання їх у розпорядження учнів і викладачів, шляхом проведення різних масових заходів, спрямованих на досягнення навчально-виховних цілей.
Вивченню функцій бібліотек даної групи присвятили свої роботи ряд фахівців. Так, А.Я. Айзенберг відносить освітню і виховну функції поряд з виробничо-допоміжної до числа основних соціальних. Сенс освітньої функції він бачить в тому, що "бібліотеки, сприяючи різним видам освіти читачів, сприяють підвищенню їх культурного рівня, духовному збагаченню людини, виховання наукового світогляду, зміцненню пізнавального інтересу". А.Н. Хропач вважає, що виховна функція полягає в комплексному виховному впливі на абонентів.
Н.Є. Добриніна в число основних функцій включає просвітницьку, "суттю якої є поширення знань". Об'єктом просвітницької діяльності бібліотеки, вважає Н.Є. Добриніна, є "самі різні категорії читачів, а в центрі - особистість з її вільними, причому нічим не обмеженими інтересами".
На її думку, не можна ставити знак рівності між просвітницької та виховної функції, "тому що друга передбачає формування особистості певного типу, навіювання їй тих чи інших ідей, прищеплення необхідних, з точки зору вихователя, якостей" і пов'язана з «дискредитував себе в нашій країні поняттям "керівництво читанням" ».
Вивчаючи взаємодію бібліотекознавства з педагогікою, В.І. Терьошин неодноразово висловлювався за необхідність формування бібліотечної педагогіки як наукової та практичної дисципліни. На його думку, бібліотека є педагогічною системою, і тому педагогічна функція - одна з основоположних для бібліотек.
"Бібліотека, ведуча читачів у світ інформації (а інформація завжди виступає як знання), до висот культури, до соціалізації особистості і т.п., виконує педагогічну функцію, що охоплює практично всю її діяльність". Розуміння педагогічної функції бібліотек як "ведення" дітей і дорослих сформувалося в радянському бібліотекознавстві в теорію керівництва читанням. Дана теорія відводила читачам роль учнів, а бібліотекар виступав в якості ведучого.
Побудована на жорстких принципах менторської педагогіки, теорія значно обмежувала можливості вільного вибору читачами необхідної літератури.
Суть діяльності сучасної бібліотеки за рідкісним винятком полягає не в безпосередньому здійсненні процесу освіти і виховання, а в сприянні йому як допоміжної структури. Тому цю функцію, на нашу думку, більш доцільно назвати функцією сприяння освіті та вихованню. Вона притаманна бібліотекам різних типів і видів, проте реалізується ними з урахуванням власних цілей і завдань.

Логические законы