Еволюція поглядів бібліотекознавців

Визначення соціальних функцій бібліотеки є однією з фундаментальних проблем бібліотекознавства. Вчені та бібліотекарі-практики нерідко позначали і продовжують іноді позначати соціальні функції своєї установи за допомогою таких сполучень, як "суспільна роль бібліотеки", "соціальна роль бібліотеки", "соціальна місія бібліотеки", "цельбібліотекі", "завдання бібліотеки".

Вивченню даної проблеми присвячували свої роботи відомі фахівці, на сторінках професійного друку знаходили відображення численні дискусії. Кожен раз бібліотекознавця пропонувався, як їм здавалося, остаточний перелік функцій бібліотеки. Проте кожен новий виток історичного розвитку свідчив про недостатність висловлених припущень, і все починалося спочатку. Думки вчених з питання про соціальні функції бібліотеки варіювалися від чіткого виділення однієї або кількох до ототожнення різних функцій, формування їх відкритих переліків.

Тривалий час в якості головної функції бібліотеки розглядалося зберігання книг та інших документів. Згодом дана точка зору зазнала глибокі зміни. За словами Ю. Н. Столярова, "на зміну настільки переконливою на перший погляд меморіальної функції епохи Просвітництва в XIX в. Висунулася функція навчальна, освітня, просвітницька". Це уявлення розвивалося в бібліотекознавстві протягом усього XX ст.

Питання про соціальне призначення бібліотек (теоретично ще не оформлений в проблему соціальних функцій) порушувалося на рубежі XIX-XX вв. у багатьох роботах провідних бібліотекознавців того часу: Б. В. Банку, Р. Я. Виленкина, П. І. Гукова, В. А. Невського, А. А. Покровського та ін Проте вже з перших років радянської влади в більшості досліджень в основу вивчення бібліотеки як соціального інституту був покладений аспект, що характеризує її історичну мінливість, а не сутність. Для такого підходу були соціально-економічні та історико-культурні підстави. Як зазначав А. Н. Ванєєв, уже в перші роки соціалістичного будівництва в главу кута ставилася "соціальна обумовленість змісту роботи бібліотек общественноекономіческой формацією". Була висунута ідея "принципової відмінності радянських бібліотек від бібліотек капіталістичних країн і від дореволюційних російських бібліотек". Тим самим намітилося вивчення соціальних функцій бібліотек як похідних: вони зливалися з цілями, завданнями, напрямами роботи, які диктувало бібліотеці суспільство.

Розробка теоретичних основ бібліотечної справи з перших л § т радянської влади будувалася на марксистко-ленінської методології, ассматрівавшей бібліотеку як ідеологічне заклад, що надає шляхом пропаганди книги активний вплив на комуністичне виховання трудящих. Розвиток положень про класову сутність бібліотеки, принципову відмінність соціалістичної бібліотеки від буржуазної призвело до подальшого поглиблення і розширення уявлення про неї як про політико-освітньому закладі.

Н. К. Крупська вважала за необхідне "перетворити бібліотеку, навіть найменшу, в ідеологічний центр, що допомагає справі будівництва соціалізму", що послужило обгрунтуванням агітаційно-пропагандистської функції бібліотеки і вимог до її реалізації.

З позицій принципу партійності розглядалася і культурно-освітня функція бібліотек. Особливе значення для її обгрунтування мали вказівки Н. К. Крупської про те, що культурно-освітня робота повинна бути нерозривно пов'язана із завданнями комуністичного виховання. "Зараз немає тільки питань культурних, які могли б не бути пов'язаними з питаннями політики ... - писала Н. К. Крупська. - Зараз немислимий розрив між політичною і культурною роботою".

У зв'язку з індустріалізацією країни перед бібліотеками була поставлена задача організації інформаційного обслуговування соціалістичної промисловості, "ведення технічної інформації в її бібліотечних формах". Значну увагу розробці інформаційної функції бібліотеки приділили в той час А. Н. Барабанов, М. П. Гастфер, Ф. І. Каратигіна, Н. І. Карклін, І. А. Мохов, Л. Б. Хавкіна, О. С. Чубар'ян та ін Її виконання також нерозривно пов'язувалося з дотриманням принципу комуністичної партійності, а постановка інформаційно-бібліографічної роботи розглядалася як найважливіший показник політичної активності бібліотеки.

Разом з тим Н. К. Крупська вважала неправильним, що інформаційна робота ведеться тільки "для вищого технічного персоналу", ставила мету забезпечення інформацією інших категорій читачів. Роззявляючи даний підхід, Н. І. Карклін висловила думку, що вся бібліотечна мережа країни, починаючи від великих наукових бібліотек і закінчуючи сільськими, повинна вести інформаційну роботу. Дані твердження поклали початок обговорення інформаційної функції бібліотек, яке продовжується і по теперішній час, стали відправною точкою багаторічної дискусії про місце і роль спеціальних та масових бібліотек в інформаційному обслуговуванні.
У 1920-1930-і роки, як вказує А. Н. Ванєєв, в радянському бібліотекознавстві на основі ленінського принципу партійності були визначені та обгрунтовані найважливіші соціальні функції радянської бібліотеки: агітаційно-пропагандистська, культурно-освітня, інформаційна, охарактеризовано їх взаємозв'язок і взаємозумовленість.

У 1940-1950-і роки значний вклад у розробку проблеми соціальних функцій бібліотек внесли Ю. В. Григор'єв, Д. Д. Іванов, Ф. І. Каратигіна, І. А. Мохов, І. М. Симановський, І. М. Фрумін, О. С. Чубар'ян та ін У цей період агітаційно-пропагандистська функція поступово трансформувалася в ідейно-виховну, і вся робота в бібліотеці стала розглядатися як єдиний виховний процес.

Подальший розвиток і конкретизацію в післявоєнний період отримала освітня функція, основний зміст якої полягала в керівництві самоосвітній читанням трудящих. Значний внесок був внесений також в розробку функції сприяння виробництву, насамперед у визначення місця і ролі бібліотек різних типів в її реалізації. Активно розроблявся питання про місце бібліотеки в обслуговуванні науки.

У 1960-1970-і роки продовжилося теоретичне обгрунтування місця бібліотеки в житті суспільства, а значить, і її соціальних функцій. Починаючи з 1960-х років О. С. Чубар'ян в відрізнивши від бібліотекознавців 1920 - 1940-х років став характеризувати бібліотеку як культурно-освітнє, а потім як культурно-освітнє і науково-допоміжний заклад.

Новий етап у розумінні сутності бібліотеки та її соціальних функцій пов'язаний з прийняттям у травні 1974 року постанови ЦК КПРС "Про підвищення ролі бібліотек у комуністичному вихованні трудящих і науково-технічному прогресі", в якому було закріплено усталене на той час уявлення про бібліотеку як ідеологічному установі . Поряд з цим їй надавався статус науково-інформаційного закладу. Це рішення було сприйнято фахівцями як оновані для докорінної перебудови діяльності всіх бібліотек, розширення та поглиблення їх функцій та підвищення ролі як ідеологічних та інформаційних центрів. У 1976 році О.С. Чубар'ян дав у вузівському підручнику визначення бібліотеки відповідно до постанови ЦК КПРС.

Логические законы