Еволюція поглядів бібліотекознавців

В цей період до вивчення соціальних функцій бібліотек приєдналися К. І. Абрамов, Л. М. Інькова, А. І. Пашин та ін У розвитку вчення про соціальні функції бібліотек дослідники, як і раніше виходили з класового характеру бібліотечної справи, його обумовленості соціальної та економічним життям суспільства. Бібліотека вивчалася з точки зору впливу конкретних соціальних завдань на принципи її роботи. Вчені прагнули встановити міру залежності бібліотечної діяльності від соціальних процесів і, навпаки, можливості виявити впливу бібліотеки на стан суспільства.

Більш глибокому аналізу ролі і функцій бібліотеки послужила дискусія про об'єкт і предмет бібліотекознавства, що розгорнулася на сторінках професійного друку в середині 1970-х років. В рамках цієї дискусії І. М. Фрумін, розглядаючи бібліотеку як ідеологічне установа, диференціював її функції на соціальні та технологічні. Під соціальними він розумів "задоволення вимог суспільства, заради яких сформована система", і ділив їх на два типи: загальні та специфічні. До загальних І.М.Фрумін відносив функції, виконання яких передбачало "обов'язки, характерні для всіх ... ідеологічних установ ...": виховну, освітню та організаційну, а до специфічних, тобто "Властивим тільки бібліотекам ... - створення єдиного загальнодержавного книжкового фонду загального користування; організацію його циркуляції; цілеспрямоване керівництво читанням".

Зростання інтересу до соціальних функцій та розробка підходів до більш поглибленого їх вивчення привели до розширення їх переліку, виявлення функцій бібліотек, вивчення функцій бібліотек окремих типів. Так, в дослідженні, присвяченому типологічним особливостям національних бібліотек, проведеному в кінці 1970-х років, перераховувалися більше десяти функцій бібліотек даного типу, 8 тому числі пов'язані зі збиранням та зберіганням творів друку як пам'яток вітчизняної культури, здійсненням методичного керівництва, науково-дослідницькою діяльністю та ін У публікаціях, що розкривають функції наукових універсальних бібліотек республіканського та обласного рівнів, називаються функції координації та кооперування діяльності, методичного керівництва і науководослідних роботи. Стосовно до масових бібліотек виділяють політико-виховну, освітню, інформаційну, а також функцію надання допомоги науці і виробництва. Іноді до них додають комунікативну та деякі інші.

Аналіз розвитку уявлень про соціальні функції бібліотек, зростання числа авторів, зайнятих вивченням даної проблеми, збільшення переліку функцій бібліотек дозволили А. Н. Ванєєва в 1980-му році поставити питання про необхідність формування "вчення про соціальні функції радянської бібліотеки". У розробці такого навчання в наступні десятиліття за допомогою публікацій на сторінках професійного друку, підготовки навчальних і довідкових видань, розділів для нормативно-правових актів взяли участь провідні бібліотекознавці.

На рубежі 1970-1980-х років соціальні функції бібліотек стають предметом розгляду в монографічних дослідженнях. К. І. Абрамов, Л. М. Інькова, В. В. Сєров характеризують виховну і освітню функції радянських бібліотек, а також функцію допомоги професійного читання, науково-технічному прогресу. А. І. Пашин поряд з політико-виховної, освітньої та інформаційної виділив також комунікативну і гедоністичних функції.

Особливої уваги заслуговує концепція Ю. М. Столярова, який вивчав бібліотеку з позицій структурно-функціонального підходу. Розглядаючи її як систему, що складається з чотирьох елементів (документ, абонент, бібліотекар і матеріально-технічна база), вчений дійшов висновку, що "взаємодія елементів між собою і з зовнішнім середовищем породжує сутнісні функції бібліотеки - кумулятивну (накопичення і зберігання документів) та утилітарну (використання документів). На їх основі виникають і розвиваються інші функції - виховна, інформаційна, прагматична, культурно-освітня, обумовлені соціально-економічними, політичними і культурними завданнями, які розв'язуються суспільством в даних конкретно-історичних умовах ". Основне соціальне призначення бібліотеки, по Ю. Н. Столярову, "полягає в забезпеченні просторово-часового акта комунікації, опосередкованої документом. Звідси іманентна соціальна функція бібліотеки - комунікативна".

Вивчення бібліотеки зі справді наукових позицій дозволило Ю. Н. Столярову висунути на перший план функцію не ідеологічну і не похідні від неї, а кумулятивну, що відображає сутність бібліотеки незалежно від політичного ладу. Висунуті вченим ідеї поклали початок деідеологізації вчення про соціальні функції бібліотеки, зокрема й вітчизняного бібліотекознавства в цілому. Незважаючи на те що ще до кінця 1980-х років ідеологічна функція розглядалася в якості домінуючої у діяльності радянських бібліотек, позиція Ю. Н. Столярова знайшла розуміння і підтримку колег, була розвинена в ряді робіт доперебудовного періоду, у тому числі і про соціальні функції бібліотек .

Різнобій з приводу визначення соціальних функцій бібліотек відбився і в змісті офіційних документів. Так, в ГОСТ 7.26-80 "Бібліотечна справа. Основні терміни та визначення" бібліотека визначалася як ідеологічне, культурно-просвітницьке та інформаційне установу. Автори енциклопедичного словника "Книгознавство", що вийшов через два роки після публікації названого стандарту, залишаючись на близьких позиціях, все ж охарактеризували бібліотеку вже як "заклад культури, що виконує ідейно-виховну, освітню, інформаційну, культурно-освітню та інші завдання". У Положенні про бібліотечну справу в СРСР, прийнятому в 1984 році і мав статус закону, бібліотека визначалася як ідеологічне, культурно-просвітницьке та науково-інформаційна установа, що виконує при цьому близько 20 тільки соціальних функцій.

Ускладнення завдань по формуванню нового, всебічно розвиненої людини, забезпеченню інтенсифікації науково-технічного прогресу, перерозподілу зростаючих інформаційних потоків стимулювали нову хвилю активності у вивченні соціальних функцій бібліотеки. Її пік припав на середину 1980-х років, чому неабиякою мірою сприяла дискусія, що розгорнулася на сторінках журналу "Наукові і технічні бібліотеки СРСР" і перейшла згодом на сторінки інших видань. У дискусії взяли участь Е. К. Беспалова, Г. М. Рослик, А. В. Соколов, В. Р. Фірсов, І. М. Фрумін, А. Н. Хропач, А. Я. Черняк, Ж. С. Яцкунас та ін За підрахунками В. Р. Фірсова, вже до 1985 року існувало понад двадцять нових визначень функцій бібліотек, серед них називалися комунікативна, кумулятивна, гедоністична, естетична, Бібліотерапевтична та інші, причому у більшості авторів ряд перераховуються функцій залишався відкритим.

До середини 1980-х років оформляється культурологічний підхід до вивчення соціальних функцій бібліотек, що базується на традиційних уявленнях про бібліотеку як культурно-просвітницькому центрі. Його суть зводиться до ототожнення функцій бібліотеки і культури. Даний підхід активно розробляється В. Р. Фірсовим і слідом за ним Н. В. Жадько.

Логические законы