Основні характеристики принципів діяльності бібліотек

Проведена національна політика знаходила відображення у видавничій діяльності, склад фонду бібліотек і характер читання. Так, в останні роки існування СРСР, незважаючи на перебудовні тенденції, 78% від загального потоку видавничої продукції складали книги і брошури, видані російською мовою. Решта 22% припадали на мови "більше 100 націй і народностей". Наприклад, на українському були видані усього 2008 друкованих одиниць, тобто 3%, на грузинському - 1170 (1,8%), естонською - 1080 (1,6%), узбецькою - 884 (1,3%), латиською - 883 одиниці (1,3%). Частка літератури іншими мовами народів СССЙ в тому числі білоруською, обчислювалася в десятих і сотих частках відсотка. Найбільш забезпечені виданнями рідною мовою були естонці. На одну тисячу представників даної національності припадало по 1,06 друкованої одиниці. Цей же показник для українців, самого численного народу СРСР після росіян, становив 0,05 друкованої одиниці.
Мовний склад документного потоку знаходив безпосереднє відображення в фондах бібліотек. У бібліотеках більшості республік література мовою корінної національності становила не більше 1/5 обсягу фондів. У 23,3% бібліотек на частку одного читача доводилося менше однієї книги на рідній мові, в 23,2% цей показник коливався в межах 1-4 книг, і лише в 2,7% бібліотек він досягав 11-12 книг, а в 4,8% бібліотек перевищував цей рівень.
Брак видань рідною мовою відбивалася в структурі книговидача. Практично скрізь (крім Білорусі, Молдови та Киргизії) їх відсоток в півтора-два рази перевищував відсоток наявності, а видання російською мовою, навпаки, користувалися низьким попитом. У Білорусі на відміну від її сусідів, за даними всесоюзного дослідження "Динаміка читання і читацького попиту в масових бібліотеках", тільки на мові корінної національності читали всього 4% населення. Відомий бібліотекознавець Н. Е. Добриніна дипломатично охарактеризувала це як "тривожний симптом забуття національних коренів".
Після розпаду СРСР і утворення суверенних республік тема національних цінностей, особливо культурних, стала активно обговорюватися фахівцями. Саме на початок 1990-х років припадає сплеск публікацій з проблеми "національна культура і бібліотека *. Відродження інтересу до цінностей національної культури знайшло відображення і в законодавстві. У більшості колишніх союзних республік, в тому числі в Білорусі, були прийняті закони про культуру, про охорони історікокультурних цінностей. Особливості діяльності бібліотек в області освоєння національних цінностей були зафіксовані в законах про бібліотечну справу та інших документах.
Погляд на бібліотеку як національну духовну скарбницю, сформульований авторами Концепції розвитку бібліотечної справи в Республіці Білорусь, отримав подальший розвиток у Законі "Про бібліотечну справу в Республіці Білорусь", прийнятому в 1995 році. Законом до числа основних принципів діяльності бібліотек включені "сприяння відродженню та розвитку національних культур, збереження історико-культурної спадщини". У новій редакції закону, прийнятій в 2002 році, даний принцип отримав подальший розвиток. Зокрема, передбачено важливе положення - "сприяння ... збереженню цінностей білоруської нації, інших національностей, які проживають в країні".
Такий погляд на ціннісні орієнтири в роботі бібліотек узгоджується з міжнародним підходом до їх діяльності в галузі розвитку національних культур, відбитим в Європейської культурної конвенції, Декларації принципів міжнародного культурного співробітництва та інших документах. Так, в Копенгагенської декларації підкреслено, що "публічні бібліотеки є культурними інститутами з великою відповідальністю за збереження культурної спадщини, літератури та писемності у відповідності до розділу про культуру Європейської угоди", і їхня діяльність повинна бути спрямована на "збереження культури та мовного розмаїття". Таким чином, в національних та міжнародних законодавчих актах зафіксована роль бібліотеки як берегині національних цінностей, в першу чергу в галузі культури та мови.
Розгляд принципу відповідності національним цінностям в діяльності бібліотек вимагає уточнення значення слова "національний", трактуемого неоднозначно. За радянських часів в бібліотекознавстві та інших суміжних науках це слово застосовувалося виключно як характеризує належність об'єкта до певної нації. У західноєвропейській і американській термінологічних системах слово "національний" використовують в розширювальному тлумаченні: національними називають явища, пов'язані не тільки з певною нацією, а й з державою в цілому. Базуючись на цьому підході, в якості національних цінностей, які є основою діяльності бібліотек, необхідно розглядати цінності всіх націй і народностей, що проживають на території певної держави. Реалізація даного принципу у діяльності бібліотек має здійснюватися за кількома напрямками.
Перший напрямок будується на твердженні, що при рівних для всіх народів умовах пріоритет повинен бути відданий корінний, базової, державно-утворюючої нації, для якої територія даної країни є єдиним місцем на планеті, де вона сформувалася і розвивається протягом століть. Це пов'язано з тим, що географічні, природно-кліматичні та інші фактори, характерні для території проживання нації, є основою і неодмінною умовою формування, розвитку та збереження її культури і самобутності.
Тому неприпустимо витіснення корінної нації, її культури і мови з споконвічних територій, перетворення її культури в "музейну", в культуру жителів офіційної чи неофіційної резервації, культуру емігрантів. Незважаючи на сприятливі політичні, фінансові та інші фактори, нація, яка перебуває у відриві від своїх історичних коренів, у штучно створених умовах, втрачає свою самобутність і поступово асимілюється. У Білорусі пріоритет повинен бути відданий розвитку білоруської нації, її культури і мови при одночасному недопущенні ущемлення інтересів росіян, українців, поляків, євреїв та інших народів, що проживають на даній території.
Другий напрямок передбачає створення умов для збереження і розвитку мови і культури інших націй і народностей, які, маючи свої національно-територіальні утворення, в силу міграцій, викликаних військовими діями, змінами кордонів держав, добровільними чи насильницькими переселеннями, інтеграційними процесами, що відбуваються в сучасному світі (розвиток транснаціональних корпорацій, глобалізація економіки і освіти, поширення міжнаціональних шлюбів і т.д.), проживають на території іншої держави. Відповідно до міжнародних нормативно-правовими актами вони мають право на розвиток своєї культури, на доступ до цінностей свого народу.
Третій напрям полягає в наданні всім громадянам можливості отримати доступ до культурних цінностей інших народів, що сприяє формуванню у людей уявлення про розмаїття світу, толерантного ставлення до інших культур, створює передумови для формування загальнолюдських культурних цінностей.
Бібліотека як один з інститутів суспільства має більші можливості щодо збереження та розвитку національної культури. У більш конкретному вигляді напрямки бібліотечної діяльності в цій галузі можуть бути сформульовані наступним чином:
• створення національної системи бібліотек, у тому числі спеціалізованих, або їх структурних підрозділів, призначених для задоволення інформаційних потреб представників певної нації і надають інформацію про її досягнення в різних сферах діяльності;
• формування національного бібліотечного фонду, що забезпечує вивчення громадянами республіки національних цінностей свого народу, а також цінностей інших народів;
• забезпечення доступу до інформаційних ресурсів інших країн і надання іноземним громадянам доступу до інформаційних ресурсів своєї держави.

Служба упаковки