Розвиток бібліотекознавства в XX ст.

Велике значення для вирішення конкретних теоретичних питань бібліотекознавства мала дискусія кінця 70 - початку 80-х рр.. Незважаючи на те що в ході її висловлювалися різні точки зору, більшість бібл ^ тековедов прийшли до висновку, що об'єктом бібліотекознавства є бібліотечна діяльність. У ході дискусії було розглянуто і проблема предмета бібліотекознавства. Узагальнена точка зору з цього питання була виражена в підручнику "Бібліотекознавство. Загальний курс" (1988). У ньому підкреслювалося, що предметом бібліотекознавства є "виявлення і дослідження закономірностей, принципів формування розвитку, функціонування бібліотечної системи, взаємодії бібліотек в різних аспектах".

Друга половина XX в. характеризується серйозним посиленням загальнотеоретичних досліджень в бібліотекознавстві, їх багатоплановістю. Важливим досягненням вітчизняного бібліотекознавства стало виділення в його структурі наукового і навчального розділу, який отримав назву загального бібліотекознавства. Так, в 1960 р. був виданий перший у світі підручник "Загальне бібліотекознавство", написаний основоположником цього розділу бібліотечної науки О.С. Чубар'яном. Провідні поняття, структура і зміст розділу викладено у монографії "Загальна бібліотекознавство: підсумки розвитку і проблеми" (1973). Зазначений підручник витримав три видання.

Суттєво важливим кроком стало видання підручника "Бібліотекознавство. Загальний курс" (1988). Основне завдання цього розділу, як вказувалося в ньому, полягала в тому, щоб "розкрити і вивчити загальні принципи та закономірності процесу організації суспільного використання книжкових багатств, складають теоретичну і методологічну основу радянського бібліотекознавства".

Створення та розробка розділу загального бібліотекознавства з'явилися серйозним науковим досягненням вітчизняного бібліотекознавства. Досить сказати, що в зарубіжній бібліотечній науці він поки не набув рівня, що спостерігається в Росії.

У ті ж роки у вітчизняному бібліотекознавстві відбувається помітне розширення фронту бібліотекознавчих досліджень, в поле зору дослідників залучаються нові завдання, більш глибоко розробляються традиційні. Посилюється увага до історико-бібліотекознавчих проблем, вивченню взаємозв'язку бібліотекознавства з іншими науками, його наукової методикою. Досліджуються соціальна роль бібліотеки, проблеми взаємодії, планомірної організації і централізації бібліотечної справи, типології бібліотек, ролі книги і читання в житті суспільства. Концепція бібліотеки як одного з центральних понять бібліотекознавства збагачується структурнофункциональной підходом. Активно розвиваються приватні розділи бібліотекознавства, а на їх стиках з іншими науковими дисциплінами виникають нові відгалуження бібліотекознавчих знання.

Разом з тим з точки зору основної загальної парадигми вітчизняне бібліотекознавство до самого кінця 80-х рр.. носило традиційний характер, майже повністю залишаючись на позиціях документалізму. Виразні ознаки переходу до нової - інформаційної парадигмі намітилися в ньому лише на початку 90-х рр.. У цьому відношенні воно відстало від зарубіжної бібліотечної науки приблизно на кілька десятиліть.

У другій половині XX в. якісно змінюється і інфраструктура бібліотекознавства як соціального інституту. Серйозно розширюється діяльність колишніх наукових бібліотекознавчих центрів, виникають нові. Поліпшується координація науково-дослідної роботи в галузі бібліотекознавства.