Загальні бібліотеки

На наступному рівні загальні бібліотеки представлені публічними бібліотеками. Для них, як і для попередніх груп бібліотек, характерно задоволення загальних інформаційних потреб різноманітних груп користувачів на базі універсального фонду документів. Публічні бібліотеки з максимальною повнотою формують і зберігають фонди краєзнавчих документів, а інші документи набувають, виходячи з потреб користувачів і фінансових можливостей своїх засновників.

Серед публічних бібліотек республіки в залежності від їх засновників можна виділити бібліотеки місцевих органів влади і самоврядування та бібліотеки підприємств, організацій та установ. Публічні бібліотеки, створені і фінансовані місцевими органами влади, складають в нашій республіці одну з найбільших за чисельністю груп бібліотек. На рубежі 1970-1980-х років вони були об'єднані в ЦБС. На ЦП цих ЦБС покладено функції центральних бібліотек, забезпечують координацію і кооперацію діяльності всіх бібліотек району або міста. ЦБ здійснюють в рамках ЦБС управління всією діяльністю системи, формують її фонд, створюють довідково-бібліографічний апарат, а також безпосередньо обслуговують жителів свого населеного пункту. Бібліотеки-філії ЦБС, звільнені ЦБ від виконання ряду технологічних функцій, мають можливість сконцентрувати увагу на обслуговуванні користувачів - мешканців свого населеного пункту або його частини.

Крім бібліотек місцевих органів влади і самоврядування, до публічних, як ми зазначили вище, відносяться також загальні бібліотеки ряду підприємств, організацій та установ. Їх кількість і діяльність визначаються національними особливостями і традиціями. Так, у Німеччині, де в суспільстві великий вплив церкви, налічується 5,5 тис. бібліотек, заснованих різними релігійними конфесіями, що складає близько 40% загальної кількості публічних бібліотек країни.

У СРСР ця група бібліотек була повністю ліквідована ще у 1920-1930-і роки. У ті ж роки великий розвиток отримали профспілкові бібліотеки. У пострадянський період багато профспілкових бібліотеки були ліквідовані, а деякі разом з основною власністю передані у ведення інших організацій. Разом з тим на підприємствах, що мають великі профспілкові організації, дані бібліотеки збереглися і продовжують обслуговувати користувачів.

До публічним ставляться також бібліотеки, що задовольняють на своєму рівні загальні інформаційні потреби відпочиваючих в будинках відпочинку, санаторіях, лікуються в лікарнях. Їм властиві всі характеристики бібліотек даного типу, виключаючи лише те, що вони працюють в режимі обмеженого доступу. У такому ж режимі працюють публічні бібліотеки, призначені для обслуговування осіб з обмеженими психофізіологічними можливостями.

Є ще дві групи бібліотек, які, на жаль, абсолютно були забуті в радянському бібліотекознавстві і залишаються поки такими в сучасному вітчизняному. Це бібліотеки для військовослужбовців та ув'язнених. Вони теж задовольняють спільні інформаційні потреби і володіють іншими типологічними рисами загальних бібліотек, але на відміну від більшості публічних бібліотек в силу специфіки заснували їх відомств доступні тільки для контингенту тих установ, на території яких розміщені. Тим не менш у відповідності з розглянутої раніше методологією формування типів, а також зарубіжними нормами це не є підставою для їх невизнання в якості публічних. У зв'язку з приналежністю даних бібліотек найбільш закритим відомствам про їх діяльність мало що невідомо. Відомості про них не відбиваються в статистичних зведеннях, а самі бібліотеки не є предметом наукових досліджень. Разом з тим в ранніх видах класифікації А.І. Літинського та І.М. Фруміна, в класифікації, призначеної для Всесоюзної бібліотечної перепису 1934 року, армійські бібліотеки виділялися в самостійну групу серед інших видів масових бібліотек. П. Отле і Л. Воутерс у своїй класифікації також передбачали як окрему групу бібліотеки для ув'язнених.

Демократичні перетворення в.нашем суспільстві дозволяють повернутися до даної проблеми і відкрити завісу секретності над діяльністю бібліотек для військовослужбовців та ув'язнених. Вони повинні стати предметом наукових досліджень бібліотекарів, соціологів, соціальних працівників, психологів. Це дозволить значно розширити потенціал використання даних бібліотек в організації вільного часу військовослужбовців та ув'язнених, їх соціальної реабілітації та формуванні системи морально-етичних цінностей.