Бібліотекознавство і загальнонаукові дисципліни

Отже, в загальнотеоретичному плані нами вивчено розвиток бібліотекознавства протягом більше трьох тисячоліть. Це дозволяє зробити наступні висновки.

1. Виникнувши у давнину як библиотековедческая думка, бібліотекознавство протягом останніх двох століть перетворився під впливом потреб бібліотечної практики в самостійну, зрілу в основних відносинах наукову дисципліну суспільного циклу, що представляє собою розвинену систему теоретичних знань про бібліотечну справу. У XX ст. воно набуло всі риси навчальної дисципліни.

2. Найважливіше значення для затвердження бібліотекознавства як самостійної науки мало вирішення питання, пов'язаного з визначенням її предмета. Подолавши численні теоретичні труднощі, воно в кінцевому підсумку стало на позиції визнання своєї інформаційної сутності.

3. Особливість бібліотекознавства другої половини XX ст. - виникнення в його структурі специфічного розділу - загального бібліотекознавства, а кінця XX ст. - початок формування в структурі загального бібліотекознавства нового підрозділу: теоретичних основ бібліотекознавства. Цей підрозділ за своїм потенціалом характеризується високою ймовірністю подальшого перетворення в приватну методологію бібліотекознавства.

4. Бібліотекознавство - не просто сукупність впорядкованих, систематизованих знань, а динамічно розвивається. Воно, як і всі науки, характеризується, з одного боку, постійним оновленням знання, з іншого - відмиранням застарілого. У силу цього воно - принципово відкрита система, що передбачає нічим не обмежений приплив нових науково обґрунтованих ідей. Момент статики в библиотековедении відносний, момент динаміки, розвитку абсолют.

5. Загальна тенденція сучасного бібліотекознавства - посилення відображення в його ідейно-теоретичному змісті таких соціальних і технічних явищ, як повсюдне впровадження в практику досягнень високих технологій індустрії інформації, створення національних та планетарних інформаційних інфраструктур, глибока та всебічна інформатизація суспільства. Це веде до глибоких якісних змін бібліотеки, бібліотечної справи, праці бібліотекаря.

Відповідно змінюються і позиції бібліотекознавства по багатьом корінним теоретичних питань.

На закінчення підкреслимо, що сучасне вітчизняне бібліотекознавство відчуває складне у багатьох відношеннях стан перехідного періоду. Головне, що характеризує цей процес полягає в тому, що воно повільно, але вірно стає на методологічні позиції загальнолюдських цінностей.

За умови, що даний напрямок руху буде притаманне і зарубіжної бібліотечної науки, вітчизняне бібліотекознавство, безсумнівно, з'єднається з світовим і буде розвиватися в єдиному з ним руслі, хоча й збереже риси національно-державної самобутності.