Сутність бібліотекознавства як науки

Саме тому в об'єкті бібліотекознавства його перший елемент (інформація у вигляді публікації) розглядається в діалектично нерозривної зв'язку з людиною - читачем, тобто суб'єктом праці над інформацією. Оскільки мова йде про соціальну, а не про технічну системі, пріоритет в підсистемі "інформація - читач", безумовно, віддається людині. У соціальному плані якщо немає споживача, то немає і інформації. Вона залишається тільки абстракцією потенційної можливості.

Читач і опублікована інформація складають ключову підсистему об'єкта бібліотекознавства. Сутністю цієї підсистеми є різноманітне взаємодія людини і інформації, що характеризується прямим впливом: людина еволюціонує, змінюється під впливом процесу споживання інформації. У цій взаємодії полягає одна з головних і загальних характеристик життя людини і суспільства, одна з вирішальних умов їх існування, розвитку і виживання. В бібліотечній справі заломлюється лише один з фрагментів даної закономірності суспільного буття.

Особливість зазначеного взаємодії - його індивідуально організований характер. Споживач використовує не інформацію взагалі, а лише ту обмежену її частина, яка відповідає його індивідуальним потребам. Бібліотека обслуговує не читача взагалі, а конкретного читача конкретної, відповідної його індивідуальним потребам інформацією. Це й дає підставу говорити про даній підсистемі як про специфічну підсистемі глобальної інформаційної системи, сутність якої складає індивідуально організоване взаємодія людини і інформації. Найважливіша риса цієї взаємодії як соціального феномена полягає в тому, що воно цілком і повністю підпорядковане меті задоволення інформаційних потреб індивіда або суспільства в цілому.

Пріоритет людини (читача) дає підставу для висновку, що бібліотекознавство не тільки інформаційна, але й соціальна наука. Соціальність його проявляється в тому, що в центрі його уваги завжди знаходиться людина з усім світом його духовних, інформаційних потреб, звернених у бік бібліотечної справи. Це друга риса, що розкриває сутність бібліотекознавства. Сказане, звичайно, не означає, що бібліотекознавство не цікавлять, наприклад, технічні проблеми. Воно їх розглядає, але лише остільки, оскільки це сприяє реалізації її гуманістичного вектора.

Нарешті, згідно з прийнятим підходу, третім елементом об'єкта бібліотекознавства слід вважати бібліотекаря (посередника праці). Роль бібліотекаря виключно велика.

Перш за все, читач поки ще не навчився сприймати інформацію безпосередньо. І в такий складній системі, як бібліотечна справа, йому завжди потрібен посередник, організатор, який створював би оптимальні умови успішного з'єднання людини з інформацією, передумови ефективного введення інформації в дію. Адже, образно кажучи, інформація і читач являють собою два протилежні береги однієї і тієї ж річки інформаційної галузі суспільного буття.

Потрібен міст, що з'єднує ці береги, інакше взаємодія людини з інформацією залишиться абстракцією. Саме цю функцію і виконує бібліотекар.

На противагу концепції "бібліотеки без книг, без читача, без бібліотекаря" підкреслимо, що бібліотекар - це сутнісний і вічний елемент всякої бібліотеки, в тому числі і бібліотеки типу "відеотекс" або Internet. Він буде існувати в її системі до тих пір, поки суспільству буде потрібна сама бібліотека. Це пояснюється тим, що деякі інтелектуальні операції, здійснювані ним, в більшості випадків не можуть бути виконані машиною, якою б досконалою вона не була. Допустити інше значить визнати можливість створення штучної людини, який по своїм інтелектуальним характеристикам був би ідентичний людині природному. Розробки в галузі штучного інтелекту такого результату ще не дали.