Сутність і критерії типології бібліотек

Бібліотечна теорія ні в нашій країні, ні за кордоном не виробила ще наукової типології бібліотек. Зарубіжні бібліотекознавці стикаються з тими ж проблемами, що і вітчизняні. Їх класифікації значно різняться, існує термінологічна плутанина. Але в своїй більшості вченими називаються одні й тс ж різновиди бібліотек: національні, публічні, навчальні, академічні, спеціальні. Так, класифікація бібліотек, запропонована ЮНЕСКО, виглядає наступним чином: 1. Національні бібліотеки. 2. Бібліотеки вищих навчальних закладів. 3. Інші великі і найбільші універсальні загальнодоступні бібліотеки. 4. Навчальні бібліотеки. 5. Спеціальні бібліотеки (бібліотеки НДІ, громадських організацій, відомчі, профспілок, музеїв та ін.). 6. Масові загальнодоступні (або народні) бібліотеки.

Як бачимо, тут фіксуються сформовані різновиди бібліотек, відсутня єдина підстава для наукової типології. Великий інтерес представляють пошуки цього підстави, що вживаються вітчизняними фахівцями. Відомо, що типологія бібліотек відображає процес розвитку бібліотечної справи, поява і зростання нових бібліотек, ускладнення їх функцій. У 20-і рр. більшість бібліотекознавців виділяли три типи бібліотек: масові, наукові, шкільні. У 30-і рр. проти диференціації бібліотек на масові і наукові виступив М. А. Потапов. Він вважав, що такий розподіл дає підставу протиставляти наукові бібліотеки масовим, вважати, що перші призначені тільки для вчених, а другі - для мас. Тому він ділив бібліотеки на універсальні і спеціальні, поклавши в основу поділу складу книжкових фондів.

У 40-і рр. І. М. Фрумин повертається до поділу бібліотек на масові і наукові. За основу угруповання він приймає характер читацьких запитів: загальноосвітні, науководослідні, виробничі і навчальні. У 50-60-е гт. О. С. Чубар'ян диференціював бібліотеки по читацькому призначенню, виділяючи два основних типи бібліотек: масові; наукові та спеціальні. Розуміючи, однак, що для характеристики всього різноманіття бібліотек зазначеного ознаки недостатньо, він запропонував доповнити його іншими, вторинними ознаками, зокрема відображають територіальну та відомчу приналежність бібліо !. У 70-90-і рр. на сторінках збірника "Науково-технічні бібліотеки СРСР" проблеми типології бібліотек була присвячена спеціальна дискусія, в ході якої висувалися різні концепції. Бібліотеки ділилися на масові і наукові, загальні і спеціальні, універсальні і спеціальні, публічні і відомчі, наукові та дитячі. Загальним недоліком висувалися типологічних концепцій було те, що класифікація створювалася для всіх різновидів бібліотек без єдиного логічного підгрунтя, причому дослідники не могли прийти до єдиної думки про те, які ознаки бібліотек є головними, які - додатковими.

Найбільш оригінальні підходи до типології бібліотек були запропоновані М. І. Килина і Е. Т. Селіверстова. Концепція М. І. Килина полягає в тому, що єдину ієрархічну класифікацію бібліотек побудувати неможливо через множинності класифікаційних ознак, які є, на її думку, однаково значущими. Вона класифікує бібліотеки по рівнозначним трьома ознаками: документ, споживач, інформаційні потреби. Кожна конкретна бібліотека одночасно відноситься до різних типологічних груп в залежності від підстави (зазначених ознак) поділу. Такий підхід дозволяє тіпологізіровагь бібліотеки шляхом послідовного їх розподілу за окремими ознаками. Таким чином, замість ієрархічних класифікацій, які передбачають виділення одного головного ознаки, утворюються паралельні типологічні ряди, кожен з яких відповідає певному ознакою.

Е. Т. Селіверстова в залежності від складу фондів виділяє бібліотеки галузеві, багатогалузеві і універсальні. Далі побудова бібліотечної системи вона орієнтує в першу чергу на документні потреби (загальні, особливі і одиничні). Загальні потреби задовольняють універсальні бібліотеки, особливі - спеціалізовані.

Залежно від характеру потреб, обумовлених родом діяльності (видом занять), виділяються бібліотеки навчальні, спеціальні, публічні. У кожному з цих типів бібліотек виділяються масові, т. З. низові, бібліотеки (шкільні, технікумів, підприємств, сільські, міські, профспілкові) і наукові (обласні, вузівські, спеціальні центральні). Таким чином, Е. Т. Селіверстова запропонувала ускладнену, багаторівневу класифікаційну схему, що складається з розрядів, класів, типів і видів бібліотек, важко реалізовується в бібліотечній практиці.